Народився 20 січня 1938 року в с. Курінька Чорнуського району Полтавської області в багатодітній родині козаків. Українець. Освіта вища.
З 1945 по 1952 року навчався у Курінській семирічній школі, а з 1952 по 1956 р. в Мокиївській середній школі.
З 1956 по 1958 рік навчався в Севастопольському Технічному училищі ім. адмірала Макарова і працював котельником на заводі № 497.
З 1958 по 1960 роки навчався в Сімферопольському медичному училищі. З 1960 по 1962 рік працював зубним лікарем у лікарнях Криму.
З 1962 по 1969 роки , працюючи фельдшером швидкої допомоги, навчався в Кримському медінституті, який закінчив з відзнакою, після чого працював хірургом, комбустіологом, ортопедом-травматологом, головним експертом-хірургом Київської області та викладачем хірургії. Ще будучи школярем, писав вірші, першу публікацію яких відносять до 1954 року. Друкувався мало, бо вірші були про голод, страждання рідного народу, загнаного окупантами в рабське становище.
Одначе його кращі шкільні вірші та ті, що були написані в Севастополі і в перші роки навчання в Сімферополі, могли б уже скласти збірку творів для видання. Та про це й думати поет не міг, бо ті твори вважалися крамольними.
Його поема „Терези”, вилучена спецорганами ще в 1956 році, спричинила до того, що поета весь час мали за „українського буржуазного націоналіста” і він потрапив до „Чорних списків”.
В 1963 році доля Дмитра Шупти звела з Василем Стусом на травневому Всеукраїнському семінарі молодих літераторів в місті Одесі. Через неймовірні умови праці, Дмитру Шупті доводилося змінювати безліч місць роботи, а з приходом до влади Андронова працювати хірургом взагалі стало нестерпно: кожну історію хвороби заарештовували і контролювали в прокуратурі. Врешті – решт у 1983 році Дмитра Шупту було заарештовано, приводом до чого послужило зберігання саморобного дрібнокаліберного пістолета. Йому інкримінували „зв’язок з польською „ Солідарністю”, зберігання радіостанції ( радіоприймача з радіопередавачем), арсеналу зброї, набоїв, вибухівки і великої кількості американських доларів, все це треба було використати в підривній діяльності проти СРСР”…
Однак, звинувачений таких сфабрикованих „документів” не підписував і йому в Лукянівській в’язниці Києва довелося зазнати нелюдських тортур та утримання в одиночці, вихід із цього становища тоді Дмитро Шупта бачив один – через самогубство.
Та раптом не стало Андронова і в 1984 році репресованого в’язня Яготинський суд засуджує, як кримінального злочинця за ст.. 222 УК УРСР до 2-х років покарання умовно. Дмитро Шупта й досі не реабілітований.
Сьогодні він як член НСПУ, та НСЖУ має понад 40 окремо виданих збірок лірики, 6 з яких музичні видання: вокальні цикли та збірки вокальних творів для дорослих і дітей. Відзначений Дипломом „ Майстер „ Золоті руки”; він – Лауреат Міжнародної літературної премії ім.. Г.С. Сковороди, та інших міжнародних і Всеукраїнських премій, лауреат Всеукраїнського радіоконкурсу „ Пісня року – 2000.” Заслужений працівник культури України Також – головний бунчужний при Крайовому отамані Чорноморського Козацького Війська, голова Ради старійшин Чорноморського Козацького Війська.
За вагомий внесок у справу розвитку відродження та єдності Українського козацтва , ствердження національної ідеї, розбудови державності Генерал – хорунжий Українського Козацтва Шупта Дмитро Романович нагороджений орденом Українського Козацтва 4 го ступеня „ Віра”, має Відзнаку Київського Голови та Голови Одеської обласної державної адміністрації, як і інші нагороди. Дмитро Шупта був також активним учасником Помаранчевої революції і Революції Гідності.
Продолжая пользоваться этим сайтом, Вы соглашаетесь использовать файлы cookies. Больше информации
The cookie settings on this website are set to "allow cookies" to give you the best browsing experience possible. If you continue to use this website without changing your cookie settings or you click "Accept" below then you are consenting to this.