Народився 20 січня 1938 року в с. Курінька Чорнуського району Полтавської області в багатодітній родині козаків. Українець. Освіта вища.
З 1945 по 1952 року навчався у Курінській семирічній школі, а з 1952 по 1956 р. в Мокиївській середній школі.
З 1956 по 1958 рік навчався в Севастопольському Технічному училищі ім. адмірала Макарова і працював котельником на заводі № 497.
З 1958 по 1960 роки навчався в Сімферопольському медичному училищі. З 1960 по 1962 рік працював зубним лікарем у лікарнях Криму.
З 1962 по 1969 роки , працюючи фельдшером швидкої допомоги, навчався в Кримському медінституті, який закінчив з відзнакою, після чого працював хірургом, комбустіологом, ортопедом-травматологом, головним експертом-хірургом Київської області та викладачем хірургії. Ще будучи школярем, писав вірші, першу публікацію яких відносять до 1954 року. Друкувався мало, бо вірші були про голод, страждання рідного народу, загнаного окупантами в рабське становище.
Одначе його кращі шкільні вірші та ті, що були написані в Севастополі і в перші роки навчання в Сімферополі, могли б уже скласти збірку творів для видання. Та про це й думати поет не міг, бо ті твори вважалися крамольними.
Його поема „Терези”, вилучена спецорганами ще в 1956 році, спричинила до того, що поета весь час мали за „українського буржуазного націоналіста” і він потрапив до „Чорних списків”.
В 1963 році доля Дмитра Шупти звела з Василем Стусом на травневому Всеукраїнському семінарі молодих літераторів в місті Одесі. Через неймовірні умови праці, Дмитру Шупті доводилося змінювати безліч місць роботи, а з приходом до влади Андронова працювати хірургом взагалі стало нестерпно: кожну історію хвороби заарештовували і контролювали в прокуратурі. Врешті – решт у 1983 році Дмитра Шупту було заарештовано, приводом до чого послужило зберігання саморобного дрібнокаліберного пістолета. Йому інкримінували „зв’язок з польською „ Солідарністю”, зберігання радіостанції ( радіоприймача з радіопередавачем), арсеналу зброї, набоїв, вибухівки і великої кількості американських доларів, все це треба було використати в підривній діяльності проти СРСР”…
Однак, звинувачений таких сфабрикованих „документів” не підписував і йому в Лукянівській в’язниці Києва довелося зазнати нелюдських тортур та утримання в одиночці, вихід із цього становища тоді Дмитро Шупта бачив один – через самогубство.
Та раптом не стало Андронова і в 1984 році репресованого в’язня Яготинський суд засуджує, як кримінального злочинця за ст.. 222 УК УРСР до 2-х років покарання умовно. Дмитро Шупта й досі не реабілітований.
Сьогодні він як член НСПУ, та НСЖУ має понад 40 окремо виданих збірок лірики, 6 з яких музичні видання: вокальні цикли та збірки вокальних творів для дорослих і дітей. Відзначений Дипломом „ Майстер „ Золоті руки”; він – Лауреат Міжнародної літературної премії ім.. Г.С. Сковороди, та інших міжнародних і Всеукраїнських премій, лауреат Всеукраїнського радіоконкурсу „ Пісня року – 2000.” Заслужений працівник культури України Також – головний бунчужний при Крайовому отамані Чорноморського Козацького Війська, голова Ради старійшин Чорноморського Козацького Війська.
За вагомий внесок у справу розвитку відродження та єдності Українського козацтва , ствердження національної ідеї, розбудови державності Генерал – хорунжий Українського Козацтва Шупта Дмитро Романович нагороджений орденом Українського Козацтва 4 го ступеня „ Віра”, має Відзнаку Київського Голови та Голови Одеської обласної державної адміністрації, як і інші нагороди. Дмитро Шупта був також активним учасником Помаранчевої революції і Революції Гідності.
