Шупта Дмитро Романович
- Достижения, Искусство, Философия, общество, Шупта Дмитро Романович

«І поклав свій безсмертний мазок…»

Шупта Дмитро Романович народився 20 січня 1938 року в селі Курінька Чорнуського району на Полтавщині в родині землеробів, які мають давнє козацьке коріння.

Закінчив Севастопольське  морське техучилище №3, працював котельником на морському заводі № 497. А по закінченні Сімферопольського медучилища та Кримського медінституту, з відзнакою, працював хірургом, комбустіологом, травматологом, хірургом-експертом.

Учасник Руху Опору в Україні 1960 – 1990 рр. Відомий шістдесятник. В’язень сумління. Дисидент. За звинуваченням у зв’язках з польською «Солідарністю» в 1983 – 1984 рр. перебував за гратами Лук’янівської в’язниці.

Автор понад 40 видань лірики, сатири й гумору, віршів для дітей та музичних видань (разом з відомими композиторами).

Пише публіцистику, займається літературним та історичним краєзнавством і перекладацькою діяльністю. Видав у перекладі українською антологію болгарської поезії «Зелені ріки зріючого літа». Твори Д.Шупти перекладені англійською, грузинською, гагаузькою, румунською, російською та ін. мовами.

Має також наукові праці, регулярно бере участь у міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, друкується в наукових збірниках тощо.

Відомий громадський діяч. Заслужений працівник культури України. Має Диплом «Майстер Золоті Руки». Лауреат Всеукраїнського радіоконкурсу «Пісня року – 2000», лауреат Міжнародних премій: імені Григорія Сковороди, Яра Славутича, Степана руданського, Івана Мазепи, Володимира Винниченка та Всеукраїнських —  Степана Олійника, Дмитра Луценка, Ярослава Дорошенка тощо.

Член НСПУ та НСЖУ, а також Всеукраїнської спілки письменників-мариністів. Він є визнаним першорядним сучасним поетом-мариністом в Україні.

  1. Оригінальні ідеї та винаходи Дмитра Шупти

Ще, навчаючись в медінституті, в студентському науковому гуртку під керівництвом професора Скобелєва виконував оригінальну наукову роботу, пов’язану з перебігом тяжких стадій опікової хвороби та лікування тяжко уражених термотравмою. Тоді ж сконструював діючу модель ліжка-ванни, де передбачалося лікувати уражених хворих атравматичним методом, відкритим способом, поміщаючи їх у ліжко-ванну, заповнену асептичним лікувальним розчином або відварами лікувальних рослин.

Аналогічно  тоді ж запропонував і місцеві ванни для лікування потерпілих з обпеченими кінцівками.

Виготовлені макети демонструвалися на науковому студентському товаристві, але за тих часів, коли автор потрапив під пильне око спецорганів, залишилося все це нереалізованим.

Згодом, будучи хірургом-ординатором, співпрацював з відомим хірургом, професором Кальчен- ком, який готував до друку хірургічний атлас операцій на зобовій залозі. Матеріали знаного вченого-хірурга з графічними  малюнками Дмитра Шупти друкувалися в журналі «Хірургія» протягом кількох років. Видрукувати цю наукову працю окремим виданням не пощастило через смерть ученого.

Працюючи практичним хірургом, постійно накопичував дані про лікувальні властивості цілющих рослин, які нерідко рекомендував у вигляді відварів чи настойок застосовувати хірургічним хворим з відповідною патологією для успішного консервативного лікування ран, пролежнів, трофічних виразок, хворих із суглобовою патологією, що не піддавалися лікуванню офіційними методами. Він також, активно впроваджуючи не стимулюючу, а регуляторну фітотерапію, запровадив у практику відкриті ним методи профілактики й лікування полі позу кишечника та виразкової хвороби шлунку й дванадцятипалої кишки тощо.   Підсумковим результатом цього стало створення  науково-популярної монографії «Хірург без ножа», до якої ввійшло близько 1000 (одної тисячі) лікарських рослин, що успішно використовувалися нашими предками і можуть використовуватися нашими сучасниками для консервативного лікування низки хірургічних хвороб, в час, коли ми маємо справу зі звиканням мікробних збудників до сучасних лікувальних засобів. Така праця створена для хірургів уперше в світовій практиці.Статті з неї друкувалися в газетах «Вечірня Одеса», «Урядовий кур’єр» та ін., а також у журналі ВАК «Науковий світ».

Маючи фундаментальну медичну освіту, закінчивши курси з негентропійної медицини, біманкалістики тощо йому вдалося опанувати таємниці новітньої медицини й успішно застосовувати нові методи у практичній діяльності.

Аналогічною науково-популярною працею, створеною автором, є також монографія «Рідне слово й здоров’я нації», яка за обсягом складає понад 1000 сторінок – в ній автор обґрунтував геокосмічне ареальне виникнення мови наддніпрянців з прадавніх часів, яка, як і здоров’я її носія, захищені специфічним біополем ,послаблення чи спотворення якого автоматично спричиняє дезорганізаційний хаос, що супроводжується всілякими непорозуміннями чи й соціальними конфліктами, неврожаями, економічним занепадом, стихійним лихом, навіть глобальними катаклізмами. У згаданому біополі чітко підтримується життєзабезпечуючий порядок атомів, молекул та всіх живих організмів завдяки зв’зку, узгодженості (когерентності) всіх існуючих вібраційно-хвильових процесів, інакше порушується електромагнітний каркас як людського організму, так і всього живого. Соціальний організм, виявом якого є народ, нація також існує завдяки дії свого когерентного поля.

Здоров’я національної спільноти безпосередньо залежить і від того, яка мова і які пісні лунають у народному середовищі – рідні чи чужі. Ось чому так важливо мати власне інформаційне забезпечення, адже воно, в першу чергу, стабілізує  вібраційні процеси, відкриваючи шлях до глибинних рівнів пам’яті, потужного джерела духовної енергетики. Рідна мова, яка тісно по’язана з нашою генетичною пам’яттю, оприлюднює заховані в глибинах людського єства шляхетні нахили й таланти, всіляко сприяючи самореалізації особистості, її самоідентифікації. Завше рідна мова виступає в ролі своєрідного каналу, через який кожен із нас постійно черпає цілющу захисно-оздоровчу енергію своєї землі та неба. Відмовляючись від своєї мови, люди несвідомо й злочинно руйнують наше спільне захисне поле, розривають предковічний зв’язок з рідною землею, вищими небесними силами, незчисленними поколіннями царства духа рідних предків, стаючи безпорадними перед сонмом невиліковних системних хвороб та ще неописаних нових хворобливих чинників.

Викладаючи в Тирасполі (ПМР)  в університеті імені Тараса Шевченка, вперше в історії цього вищого навчального закладу, де на початку 30-х років минулого століття викладачем був всесвітньознаний Григорій Порфирович Кочур,  силами творчої україномовної студентської молоді та викладачів кафедри української філології йому вдалося започаткувати творчу літературну україномовну студію «Веселка Дністрова»  імені Григорія Кочура, назва якої естафетно перегукнулася з відомою назвою альманаху «Будителів – Руської Трійці»: Шашкевича, Вагилевича, Головацького «Русалка Дністровая». Вперше в історії цього Наддністрянського Краю, де майже половина є автохтонним українським народонаселенням, в умовах зарубіжжя, вдалося видати там і свій альманах «Веселка Дністрова» та Д. Шупті теж українською мовою власні поетичні збірки, видрукуватися в їхньому альманасі «Літературне Придністров’я», виступати у теле й радіоефірі Придністров’я. А це, в свою чергу, спричинилося до того, що вже нині на Вінниччині відродився Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Русалка Дністровая», в якому традиційно бере участь і Дмитро Шупта.

Авторові також вдалося обґрунтувати й ідею найдревнішого Пантеону Планети – Кам’яної Могили, що під Мелітополем на ріці Молочній, вперше – як Кам’яно-Могилянську Академію з наявністю в ній своєрідних науково-дослідних лабораторій та пов’язаних з нею тодішніх науково-дослідних інститутів: художньої графіки, вірувань, державотворення, первописьма, навігації, кольорової й чорної металургії тощо. Також він на повен голос заявляє про державну охорону цієї пам’ятки світового значення.

З відомими композиторами він створив понад триста пісень для дорослих і дітей, що виконуються аматорськими колективами і співаками-професіоналами (народними артистами Володимиром Турцем та Олександром Василенком, хором ім. Г. Верьовки та ін), а також біля двох десятків вокальних циклів, наприклад, «Осягнення», створений за однойменною поемою про Григорія Сковороду (музика В. Стеценка) є візитівкою щорічного Сковородинівського свята «Благословенні ви, сліди, мандрівника Сковороди», виконується також у Харківському, Переяслав-Хмельницькому університетах та інших містах та за океаном у США, де Дмитро Шупта обраний Почесним членом Сковородинівського Комітету.

  1. У Дмитра Шупти є й інші оригінальні ідеї, та праці, зокрема щодо творчості Григорія Сковороди! Він обґрунтував гіпотези перебування Г. Сковороди та Т. Шевченка в його рідному селі Курінці, що на Полтавщині, відвідування Г. Сковородою Кам’яної Могили по дорозі до родича в Таганрог, та праці над «Велес-книгою», проживаючи у Великому Бурлуку в садибі Донець-Захаржевських, звідки її вивіз Ізенбек за кордон. Ось сонет Д. Шупти :

СПОВІДУЮ  СКОВОРОДУ

Несуть нас в часі коні норовисто.
Чумацький Шлях – то Зоряне Шосе.
Усі шляхи вкриває падолистом
Грядущий час, що нас у нім пасе?

Ми подумки нанизуєм намисто
Зірок – вогонь всіх сфер воно несе.
І шаблею махати шабелисто      
Потрібно, тільки це іще не все
.
Де йти наваживсь – не кидайсь навтіки –
Із вищих сфер приходить Божа Вість.

Тут не молочні протікають ріки
Й тріщить міцна козацька наша кість

Та є число, що прокляте навіки
У Князя Тьми – 666.
 

Настав час змінити ставлення до цього загадкового знаку. За ним закодовано число 18. Знак  правих сил – звідси Сів чи Шива має 18 рук. Відповідно 999 – це Тридев’яте царство, тобто 27 русалок!
Дмитро Шупта уже знає за Григорієм Сковородою, що «Справжня людина і Бог є одно!».

Його розвинена природна інтуїція вірно вибрала зразок для наслідування. Ми сподіваємося, що наш новий академік зуміє – перетворити  — на + і внесе своє у справу Правого ПриШестя Тараса Шевченка. Тоді Три Шістки від ПриШестя прийдуть відразу у Три Світ: Нижній, Горішній і Середній – Жовтоблакитну УкрайІну.

І справд,і нині виявлено особливі стани Богоданного. Виявлено Голос свойого Духа! Духу Батька Горньої  Республіки –за  Володимиром Шаяном є відкриття Божественного Сковороди на  рівні СЛОВА:

Ізілляння Ізяслава: «:„Уже бо Сула не течеть срібреними струмнями ко граду Переяславлю, і Дивна ДвІна болотом течеть онним грозним ПолоЧанам під кликом поганих. Їден же Ізяслав, син Васильков подзвонив своїми гострими мечами об шоломи Литовскія, притрепав Славу Діду Своєму ВсеСлаву. А сам, під червленими щитами на Кровавій Траві, приТрепан литовськими мечі. І схотів юнак Крова Татнього і зрік: «Дружину твою, княже, Птиць крили приоділи, а Звірина Кров поли зашав». Не бисть тут брата БорячиСлава, ні другого ВсеВолода. Один же ізронив ЗемоЖемчужну Душу із храбра тіла через Злате ОжереЛіє»»…

Сковорода за працею Шаяна «СКОВОРОДА ЛИЦАР СВЯТОЇ БОРНІ»:

С.46: Найглибша Мудрість за Сковородою, це навчитися слухати найглибшого голосу свойого Духа !

Цей найглибший голос Духа Є тож самий з Духом Святим і з Богом .

Ця подія поставила Сковороду перед найвищим порогом Духовного Пробудження. Це вона попередила екстазу. Він зрозумів, що цю височінь він знайшов, слухачи саме голосу Духа, що часто промовляв в його житті з меншою або з більшою силою, менше або більше виразно .

-У цьому факті знайшов Сковорода блискуче і наявне потвердження своєї філософії.

-Він зрозумів, що вибраний ним шлях його морального призначення є правильний і що треба з ним іти надалі , всеціло віддавши СЕБЕ справам ДУХОВНИМ .

І тому цей факт вважає сам Сковорода переломною і центральною подією в свойому житті .

— АПОГЕЙ  ЖИТТЯ СКОВОРОДИ . – Він описує СВОЮ ЕКСТАЗУ:

Ізілляння Полум’яного Вогню або Сходження Святого Духу до ПершоГолГори…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *