Харченко Петро Андрійович
- Искусство, Философия, общество, Харченко Петро Андрійович

Харченко Петро Андрійович

Учений. Мислитель. Поет.
(до 80-річчя з дня народження)
Ми живемо у час мислителя Петра Харченка.
Харченко Петро Андрійович – учений, мислитель, поет. Він – доктор філософії Християнського університету економічних та гуманітарнх знань, кандидат біологічних наук, академік Української академії оригінальних ідей, член Національної спілки письменників України.
Народився 25 червня 1939 року в мальовничому селі Хмелів Роменського району на Сумщині в родині Андрія Васильовича та Галини Іванівни Харченків. Ніхто ще тоді не знав, що на світ з’явився майбутній сподвижник духу, людина, відкриття якої змінять сучасний світогляд людства і саму Людину. Пізніше Петро Андрійович скаже так:

Живу і жив зі шрамами лиця.
Хіба його не треба катувати,
Щоб іншим знов…, і знов себе почати,
Змінити все в душі до корінця?!

Живу і жив передчуттям весни,
Тривогою всесвітньої обнови.
Вона вже йде з Тарасової мови,
Як теплий дощ, цілющий і рясний!

Навчався в Хмелівській середній школі, Українській академії сільськогосподарських наук та аспірантурі при кафедрі генетики цієї ж Академії. Натура романтична і бунтарська. Життєве кредо – духовне оновлення світу. В радянський час за світоглядні переконання перебував у статусі «зайвої людини» в суспільстві. Критика російського шовінізму, дарвінізму і марксизму обійшлася Петру Андрійовичу недопущенням до захисту докторської дисертації, безробіттям, розпадом сім‘ї. Була спроба запроторити вченого в «дурку» (психоневрологічний диспансер). Працював: викладачем медінституту, науковим співробітником НДІ, двірником, консультантом Адміністрації Президента України і Верховної Ради України, редактором журналів. Засновник політичної партії «Українська партія «Єдність», Міжнародного Конвенту тринітарних знань, Української академії оригінальних ідей. Енциклопедист, автор численних публікацій у галузі сільського господарства, мовознавства, біології, медицини, фізики, математики, соціології, релігії, філософії тощо. Він автор 10-ти світоглядних монографій: «Антиномия индивида триединства», «Від індивіда до Боголюдини», «Тригнозис», «Тризуб – символ світогляду українців», «ТриЕго», «Необ’єктивована Людина», «Тригнозис – путь к мироспасению», «Друге пришестя», «Предисловие к постистории», «Откровение Человека без «лукавого сечения пола».
Петро Харченко здійснив прорив у гносеології, відкривши Тригнозисну логіку світорозуміння, якою пояснив походження атомістики, описав онтологічний механізм виникнення біологічних видів (чого не зробив Ч. Дарвін), з‘ясував походження граматичних категорій (числа, роду, займенника), математичної одиниці, суб‘єкта, розгадав природу шизофренії, відкрив еготриплет ТриЕ(е)го (чого не зробили З. Фрейд, К. Юнг, С. Гроф), передбачив існування нейтральної енергії і триполярності магнетизму, дослідив методологічну роль онтологічної троїстості в становленні народної культури українців, концептуально обгрунтував можливість створення технології переінакшення «его» индивіда-полярності Людини, запропонував ряд новаторських підходів у зоотехнії тощо. Він – основоположник Необ‘єктивованого (Тригнозисного) світогляду, відкрив Необ‘єктивовану Людину і розгадав таємницю її безсмертя через пізнання космогонічної таїни статі і Святої Трійці. Живе в м. Ромни Сумської області. Має двох доньок – Тетяну і Трояну.
Здійснив революційне відкриття в суспільствознавстві. Вперше в історії розуму описав космогонічні межі тілесності Людини, відкривши цим основу буття – Необ’єктивовану Людину з притаманним їй інформаційним триплетом – ТриЕ(е)го. Фактично мова йде про світоглядний переворот, оскільки будь-який світогляд постає у вигляді того чи іншого розуміння сутності Людини. «Яка людина, така і її філософія», – зазначав Фіхте.
Петро Андрійович Харченко є членом Національної спілки письменників України. Він – автор поетичних книг «Триєдине», «Тришлях», збірника пісень «Тройзілля», публіцистичної книги «Дзеркало для Леоніда Кравчука».
Петро Харченко – лауреат ХІІІ фестивалю сучасної української естрадної пісні. Слова пісень (а їх біля сотні), що вийшли з-під його пера, зачаровують своїми народністю і ліризмом.
На слова поета писали музику Олександр Білаш, Володимир Верменич, Віталій Кирейко, Володимир Конощенко, Василь Манько, Людмила Левітова, Олександр Яворик, Юрій Щуровський та інші композитори. Їх виконували Алла Кудлай, Костянтин Огнєвой, Тарас Конощенко, Фемій Мустафаєв, тріо “Либідь”, тріо Українського радіо та ін.

Ольга Лобода – член Національної
спілки журналістів України,
Любов Москаленко – культпрацівник.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *