Время и пространство
- История, Шуляк Иван Остапович

Чверть століття Українській академії оригінальних ідей

Історія створення Української академії оригінальних ідей.

У радянські часи наука поступово перетворювалася в свій антипод. Зникала індивідуальна форма пізнання світу, натомість з’являлася так звана «колективна наука», котра нівелює творчу індивідуальність, деформує мораль і  яка, насправді, є духовною колективізацією розуму, проявом тоталітаризму в сфері наукового життя, прихованим інструментом ідеологізації знань. В Україні  колективна наука, як епідемія, особливо  поширилася в стінах Національної Академії Наук, та інших «державних» академій. Колективній  науці  властиві заборони, вона  не забезпечує свободи творчості, роздвоює етику вченого, пригноблює творчий дух особистості, блокує здоровий глузд павутиною соціалізованих псевдонаукових дефініцій, що переходять в догму, в закостенілий стереотип. В таких умовах талановиті вчені, носії принципово нових ідей, виразники переосмислень старого наукового багажу знань не сприймаються, не помічаються, відсторонюються від пошукової діяльності у вивченні неординарних проблем та явищ. Все це говорить про те, що в незалежній Україні потрібно створити нове обличчя наукової установи, скинути тягар  колективізації науки.

       Українська академія оригінальних ідей створена 16-17 травня 1992 року. Велику організаційну допомогу в її створенні надала  газета «Вечірній Київ», головним редактором якої на той час був Віталій Карпенко. Установчий з’їзд делегатів (більше 400 осіб) відбувся в приміщенні Київського інженерно-будівельного інституту. На адресу з’їзду надійшло поздоровлення від Президента України Леоніда Кравчука. Зареєстрована Академія Міністерством юстиції України в липні того ж року. У лютому місяці 1994 року її статус був змінений з республіканського на міжнародний і вона стала загальнонауковою міжнародною організацією. Реєстаційні роботи виконав Голова організаційного комітету створення Академії Петро Харченко, ним же розроблені і концептуальні засади діяльності Академії. У своїй доповіді на Установчому з’їзді П.Харченко зазначив: «Необходимость создания Академии обусловлена тем, что неординарному учёному всё труднее пребывать в оппозиции к канонизированным знаниям, обеспечивать их радикальный пересмотр, добывать руду, называемую опережающей время идеей. Сегодня очевидна шаткость научных синтезов в их формальнологической упаковке. Пришло время пересмотра основ добытых человечеством знаний, поскольку на начальных стадиях их зарождения заложены лишь приближённые, неточне идеи и концепции». Петро Харченко сказав, що багато оригінальних, нестандартних ідей не знаходять свого визнання, не втілюються в життя. Часто творців цих ідей, за часів радянського режиму репресували. Задача Академії – об’єднати зусилля нестандартно мислячих науковців, стимулювати подальший розвиток оригінальної думки, підтримувати носіїв ідей випереджаючих дату свого народження, захищати їх від свавілля здогматизованої наукократії, допомогати  винахідникам у практичному впровадженні винаходів. Установчий з’їзд обрав президентом Академії доктора економічних наук, академіка Української аграрної академії Василя Васильовича Шепу. А за увесь 25 річний вік Академії посаду Президента, окрім Василя Шепи, займали П.А.Харчен-ко, Ю.М.Шевченко, С.В.Болотенюк, І.О.Шуляк. У складі Академії перебувають вчені (доктори і кандидати наук), винахідники, письменники, політики, бізнесмени та інші категорії громадян України та зарубіжних країн. Ось відомі імена членів Академії: поетеса Ліна Костенко, політик Юля Тимошенко, композитор Олександр Білаш, фітотерапевт Євген Товстуха, співак Анатолій Мокренко… Через конкурсний механізм обрані дійсні члени Академії (академіки). У структурі Академії є: два відділення – Східне (м.Харків) і Південне (м.Одеса); певна кількість обласних філій зі статусом юридичної особи, а також науково-виробничі центри. Академія є співзасновником двох міжнародних благодійних фондів. Структуризація Академії  проходила шляхом створення певних науково-виробничих структур під конкретну людину з проривною ідеєю, під індивідуальний образ мислення, а не через набір виконавців придуманої кимось тематики. Так були створені «Інститут естетичної екології», «Інститут електронної енергетики «Унітрон», науково-виробничі центри – «Тур», «Менац», «Авіоніка», «Аероком», «Вулкан», «Науково-інженерний центр Макаревича», «Центр розбудови української державності», «Міжнародний центр безмедикаментозної реабілітації та адаптаційної терапії» та інші.

      Робота Академії окреслена наступними напрямками діяльності: науковим, експертним, видавничим, освітнім. Головним фундаментальним дослідженням Академії визначено пізнання необ’єктивованої суті людини та створення на її основі загальнолюдського світогляду. Мова йде про світоглядне забезпечення постісторичної доби людства, яка йде на зміну історичній. Такий світогляд створено. Член Академії Петро Харченко успішно вирішив цю задачу. Здіснено світоглядний переворот – відкрита    істинна основа буття, якою засвітилася Необ’єктивована Людина з її екзистенціальною системою інформаційної самоусвідомленості (ТриЕ(е)го). Це відкриття сталося завдяки відстороненню від гносеологічної влади об’єктивізатора буття – суб’єкта.  Стала явною страшна правда: суспільна історія обертається навколо людини-фікції –онтологічно неіснуючого дискретно індивіда, а отже її кінец неминучий. П.Харченко  розробив  проектно-світоглядну документацію новобудови – постсуб’єктової цивілізації, вільної від «поневолюючої об’єктності» в майбутній новій антропологічній  епосі.

        Щодо практичної наукової діяльності Академії, то вона торкнулася вирішення  широкого спектру проблем. Наукові і технічні розробки Академії причетні до:

  • технологій альтернативної енергетики (холодного синтезу, гравітаційної та вакуумної енергії);
  • захисту природного середовища та раціонального використання ресурсів;
  • технологій керування інвестиційними процесами на місцевому, державному та міждержавному рівнях;
  • скорочення періоду розпаду радіоактивних елементів;
  • пристроїв військового призначення;
  • комп’ютерної техніки;
  • нових сільськогосподарських машин;
  • технології вирощування сільськогосподарських культур;
  • новацій в тваринництві;
  • традиційної й нетрадиційної медицини;
  • технології штучної нафти;
  • безцементних будівельних матеріалів;
  • технології виробництва цукру з підвищеним одержанням продукту;
  • конструкцій машин (літальні апарати, плаваючі засоби, автомашини тощо);
  • очищення питної води та промислових і побутових стоків;
  • безпровідної передачі електроенергії;
  • нових методів лікування хвороб;
  • стереоскопічного телебачення;
  • одержання сірчаної кислоти на кисні;
  • прогнозування космофізичних збуджень;
  • нових технологій в металургії;
  • космічної техніки;
  • пошуку корисних копалень;
  • технології виробництва нових матеріалів; тощо.

        Приведу назви лише деяких наукових розробок і винаходів асоційованих членів і академіків нашої установи: «Гідровітроколесо», «Роторно-поршнева машина», «Двороторна електромашина» (В.І.Шеремет); «Холодильний двигун» (І.М.Мончук); «Багатотопливний двигун внутрішнього згорання» (О.І.Скрипніков): «Калібратор Саврея» (С.Я.Саврей); «Кольорово-музичний фонтан» (В.О.Старжевський); «технологія виробництва продукції їз титану та його сплавів» (І.К.Гейко); «Спосіб відродження фітопопуляцій» (П.В.Литвак); «Очний протез», «Офтальмологічний лазерний проектор», «Пристрій для знаходження перешкод сліпим», «Анти-пси устрій», «Ультразвуковий тонометр» (О.І.Губень); «універсальний ротаційний насос», «Гідравлічний двигун-рекуператор» (К.С.Демиденко); «Технологія використання сланцевих порід териконів, вугільних шахт та збагачувальних фабрик на добриво» (І.П.Галушка); «Технологія одержання сірчаної кислоти в циркуляційному неперервному процесі на кисні» (Л.І.Шапіро); «Новий гірничий комплекс для відкритих розробок корисних копалин» (С.С.Бугайов); «Технологія утилізації твердих відходів» (С.І.Денисов); «Високочастотні датчики для сільського господарства» (Л.Г.Сікало); «Редуктор з електромагнітними шестернями», «Керамічний бензоелектромагнітний двигун» (В.П.Вільчинський);  «Резонанс-генератор теллургійних струмів» (Р.П.Олексюк); «Спосіб трансалантації антиканцерогенів» (І.Й.Галайчук); «Метод прогнозування землетрусів» (С.М.Рошко); «Концепція, методика й технологія управління інвестиційними процесами на регіональному, державному і міждержавному рівнях» (А.В.Шарапатюк і Д.А.Шарапатюк);   «Спосіб використання фарби «енкаустика», «Захист пам’ятників від агресивного середовища», «Нова методологія у мовознавстві»  (О.І.Члек); «Пристрій для визначення кислотостійкості емалі зуба» (М.Д.Савченко); «Спосіб нанесення покриття хрому» (С.І.Щобак); «Гідродвигун Мігурського» (К.С.Мігурський); «Інерціоїд Береговенка» (К.М.Береговенко); «Спосіб одержання рел’єфного зображення на поверхні карбонатного каменю» (В.Г.Вайданович); «Вічний сірник» (В.М.Погарський); «Індикатор випромінювання» (М.В.Косінов, П.А.Харченко); «Технологія отримання штучної нафти»  (А.П. Дегтярьов); «Монорельсова дорога Попова» (Є.Попов); і т.п. Тільки перелік наукових розробок, технологій та приладів в галузі медицини професора, д.м.н., академіка УАОІ, заслуженого винахідника В.В.Сердюка зайняв би декілька сторінок цього журналу (дивись другу і третю сторінку обкладинки статтю на стор. 81–86).

         На жаль, відсутність  академічних коштів (Академія – громадська організація), а головне байдужість до науки з боку керівництва державою призвело до того, що багато технологій і винаходів українських вчених і винахідників стали здобутком Роспатенту та інших зарубіжних країн. Негативну роль в цьому прорахунку України зіграв тодішній Віце-прем’єр Кабінету Міністрів України, академік НАН України патонівець  Ігор Юхновський, який підтримував проросійське керівництво Держпатентом України та перебування українського Держпатенту в складі Міждержавного патентного відомства країн СНД. Треба сказати, що і Президент НАН України Борис Патон рішуче виступив проти реєстрації Міністерством юстиції України Української академії оригінальних ідей. Довгий час в Україні мав місце супротив існуванню громадських Академій, ставилося питання про їх ліквідацію і цю боротьбу очолювала прокомуністична гвардія академіків-патонівців. Байдужість до громадських Академій з боку держави та відсутність коштів на забезпечення діяльності призвело до того, що більшість з них перестало існувати. Проте Українська академія оригінальних ідей вистояла і нині відзначає своє 25-річчя (до речі, свій  15-річний ювілей Академія відзначала  в Палаці «Україна» в супроводі Святкового концерту).

        Оскільки  діючим патентним законодавством України та світовою системою патентування охоплені не всі види інтелектуальної власності, з травня 1995 року Українська академія оригінальних ідей розпочала експертну діяльність, здійснювати експертний розгляд заявок власників наукових, технологічних і технічних ідей, наукових розробок, винаходів з метою захисту авторського пріоритету через видачу Диплома на відкриття, авторського  Свідоцтва про наукову розробку та Свідоцтва про «ноу-хау»  із занесенням їх в Реєстр пріоритетів інтелектуальної власності.

        За 25 років своєї діяльності Академія  здійснила велику видавничу діяльність. Засновані нею журнали  «Ідея», «Аукціон оригінальних ідей», «Винахідник України», «Техніка майбутнього» («ТЕМА»), «Хист» опублікували сотні іноваційних за змістом  статтей. Це важливі і цінні як в теоретичному, так і в практичному відношенні публікації. Досить вказати лише на деякі їх назви: «Закон світової гармонії» (А.Кулинко-вич); «Нові закономірності обчислювання спектральних серій» (О.Бойко); «Фізична сутність матерії і гравітації» (С.Туренко, О.Альошин); «Суперсиметрія нескінченностей» (В.Савані); «Закон простих чисел у безкінечному ряду натуральних» (М.Ігнатен-ко); «Адіабатичні процеси у відкритих системах» (Л.Філіпенко);  «Нові начала спеціальної теорії відносності» (О.Зиков); «Вселенотропна теорія» (Г.Зубенко); «Уроки з математики і механіки Василя Гвоздика для Ньютона, Лейбніца, Ейлера, Пуанкаре, Якобі, Брунса, Пенлеве, Нетер та інших авторитетів» (В.Гвоздик); «Удосконалення коцепції державного управління інвестиціями – першочерговий крок до впровадження  ринкової економіки» (А.Шарапатюк, Д.Шарапатюк); «Експертиза бунтівних ідей» (Я.Бронштейн); «Закони розподілу органічних молекул» (П.Тепляков); «Рак – закономірне біологічне явище» (П.Харченко); «Структура нуклонів» (Г.Рабзі, А.Фабри-кант); «Конкурентоспроможність країни в контексті євроінтеграційних процесів: глобальний і регіональний виміри» (Кілієвич О.І.)… Свої наукові розробки Академія  спрямувала і на вирішення енергетичної проблеми України. Досить вказати на  публікації під рубрикою «Україно, крокуй в нове енергетичне майбутнє» в академічному журналі «Винахідник України» (№ 2 –2003, № 1-2 –2004, № 1-2 –2005, № 1 –2006). Ось лише декілька назв статей на енергетичну тематику: «Триіпостасний Вакуум – джерело дармової енергії», «Гідрогенізаційне виробництво штучної нафти із сланців Карпат», «Нафта и газ – нема проблем», «Кавітація як джерело екологічно чистої енергії», «Електрохімічне  перетворення теплоти в електроенергію»… І дуже прикро, що держава  проявила чергову глухоту до енергетичних розробок Академії.

        Академія здійснювала і освітянську роботу. Виховувати громадян майбутнього  суспільства необхідно вже сьогодні. Тому в рамках Академії була задіяна дитяча студія та ліцей «Обдарування», який очолив академік Балдін О.Є. У ліцеї на перших порах навчалося до 720 дітей. Конкурс при прийомі в студію дитячої творчості сягнув до 5 осіб на одне місце. Діти за оригінальними методиками вивчали українську мову, математику, логіку, іноземні мови, етику, образотворче мистецтво. Україні  потрібна підготовка кадрів нової формації, яка забезпечила б високий стандарт життя і обслуговування  народу.

       На закінчення хочу сказати: в залік діяльності Академії  слід віднести: проведення  експертних оглядів розробок, участь  членів Академії  в міжнародних і республіканських наукових конференціях, симпозіумах, в розробці державних програм і законів,  діяльності в Кабінеті Міністрів України і Верховній Раді України. Про наукову і громадську діяльність Академії є велика кількість публікацій в пресі, про неї розповідається в кінофільмах. Не можу не відмітити відданість Академії і сподвижницьку діяльність в ній таких членів Академії, як: Петра Харченка, Василя Шепи, Юрія Гецко, Олени Оснач, Анатолія Шарапатюка, Степана Болотенюка, Василя Гвоздика, Івана Пилипенка, Маргарити Дмитрієвої, Віталія Карпенка, Георгія Пилипенка, Євгена Товстухи, Олександра Кілієвича, Дем’яна Горбатюка, Володимира Бабухи, Миколи Адаменка, Василя Білика, Миколи Дудченка, Андрія Нечитайла. Романа Расевича, Валентина Кожевнікова, Сергія Туренка, Олександра  Балдіна,  Леоніда Блохіна, Валентина Сердюка, Миколи Білухи, Рема Баранцева, Олександра Антонова, Миколи Васютинського, Олексія Губка, Володимира Жиліна, Станіслава Мигаля, Юрія Шевченка, Анатолія Мокренка, Олександра Білаша, Ліни Костенко, Володимира Конощенка, Ігоря Решетнікова, Олександра Альошина, Володимира Гриніва, Івана Салія, Степана Вовка, Ростислава Крижановського…  На жаль, багато з них уже спочивають у вічності.

         Українська академія оригінальних ідей з’явилася як новий тип наукової установи, як перший результат реформування і демократизації науки в Україні самими вченими, як перша перемога над догматизмом і тоталітаризмом у науці. Вона стала Академією ідей, а не академією догматики, виходячи з тієї посилки, що наступає час існування зцілісненого знання. Еволюція пізнавального процесу спрямована на становлення «єдиної науки». Це означає, що процес диференціації науки за типом «частинок» матерії закінчився і наука в недалекому майбутньому зінтегрується в недиференційовану систему знань, в науку науку, об’ектом дослідження якої стане світ як єдине одне. Словом, назва «академія наук» не відповідає внутрішній логіці розвитку пізнання. Наукову діяльність потрібно здійснювати не за дисциплінами наук, а за проблемами світопізнання, світобудови.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *