Преступление и наказание
- Бугрим Валентин Володимирович, Медицина, Философия, общество

Чи передбачав письменник Федір Достоєвський коронавірус?

Днями у зарубіжник медіа (16-22 листопада 2021 р.) появилися повідомлення, що ніби-то відомосвітовий літератор передбачив пандемію к о р о н а в і р у с у!? Зокрема, таку Заяву зробив знаний радянський-американський-російський художник і скульптор Михайло ШЕМЯКІН (1943 р.н., хто емігрував у Францію, тоді в США в 70-80 рр. ХХ ст. після арештів його виставок, конфіскацій картин та примусового перебування в психіатричних лікарнях) на відкритті своєї великої інсталяції в Московському домі письменника (15.ХІ.21). Беремо в руки роман Ф.М.Достоєвського «Злочин і кара» (Федір Достоєвський. Злочин і кара: роман на шість частин з епілогом. Переклад з рос.: І. Сергєєв; малюнки: С. Якутович; упорядник і автор передмови та приміток: В. Звиняцьковський.-Київ: Либідь, 2014. 668 с.). Знаходимо 3-й сон Родіона Раскольникова, який відвідав його, коли головний персонаж перебував уже на каторзі: …Він пролежав у лікарні весь кінець посту та Святую. Вже одужуючи, він пригадав свої сни, коли ще лежав у спеку та маренні. Йому мріялось у хворобі, ніби весь світ засуджений на жертву якійсь страшній, нечуваній і небаченій моровиці, що йде з глибини Азії на Європу. Усі повинні загинути, крім деяких, небагатьох, обраних. З’явилися якісь нові трихіни, мікроскопічні істоти, що вселялися в тіла людей. Але ці істоти були духи, обдаровані розумом та волею. Люди, які прийняли їх у себе, ставали відразу ж біснуватими і божевільними. Але ніколи, ніколи люди не вважали себе такими розумними і непохитними в істині, як вважали заражені. Ніколи не вважали непохитніше своїх вироків, своїх наукових висновків, своїх моральних переконань та вірувань. Цілі селища, цілі міста та народи заражалися і божеволіли. Всі були в тривозі і не розуміли одне одного, кожен думав, що в ньому в одному і полягає істина, і мучився, дивлячись на інших, бив себе в груди, плакав і ламав собі руки. Не знали, кого і як судити, не могли погодитись, що вважати злом, що добром. Не знали, кого звинувачувати, кого виправдовувати… Залишили звичайнісінькі ремесла, бо кожен пропонував свої думки, свої поправки, і не могли погодитися; зупинилося землеробство. Де-не-де люди збігалися в купи, погоджувалися разом на що-небудь, клялися не розстватися, але відразу ж починали щось інше, аніж зараз же самі припускали, починали звинувачувати один одного, билися і різалися. Почалися пожежі, почався голод. Все й усі гинули. Виразка росла і рухалася далі й далі. Врятуватися в усьому світі могли лише кілька людей, це були чисті та обрані, призначені почати новий рід людей і нове життя, оновити і очистити землю, але ніхто і ніде не бачив цих людей, ніхто не чув їхніх слів і голосів“. (Переклад із рос. і курсив.-В.Б.).

ПРИМІТКА 1: Моровиця – морова виразка. ПРИМІТКА 2: Наприкінці 1865- початку 1866 рр. у російській пресі появилися тривожні повідомлення про невідомі на той час медицині істоти – т р и х і н и та про повальну хворобу, яку вони завдають. Тоді терміново було видано брошуру: Руднев М. О трихинах в России. Нерешенные вопросы трихинной болезни. СПб., 1866, оскільки до цього вже була його стаття: Михаил Руднев. О трихинах в России. Heрешенные вопросы в истории трихинозной болезни // Медицинский Вестник.-1866 г.-№№ 17-21.

ПРИМІТКА 3: Стає зрозумілим, що письменник читав матеріали про трихін і вклав основну сутність їх у вже зазначений с о н Р.Раскольникова.

ПРИМІТКА 4: Михайло Матвійович РУДНЄВ (1837-1879 рр.ж.) – доктор медицини, професор та Вчений Секретар Медико-Хірургічної Академії, Віце-президент Товариства Російських лікарів у С.-Петербурзі, редактор-видавець «Журналу нормальної та патологічної гістології, фармакології та клінічної медицини».

ПРИМІТКА 5. Т р и х і н е л а (Trichinella spiralis) – це паразитичний круглий хробак сімейства Trichinellidae, статевозрілі самці якого (довжина 1,2-1,6 мм) і самки (довжина до 4,5 мм) (рис. 1) живуть у кишечнику переважно хижих або всеїдних ссавців та людини, викликаючи трихінеллез. Із капілярів личинки активно мігрують у поперечносмугасті м’язи, збільшуються в розмірах і через 2-3 тижні інкапсулюються (захисна реакція), зберігаючи життєздатність до року і більше. Для подальшого розвитку інкапсульовані Т. повинні потрапити в кишечник іншого ссавця, що відбувається при поїданні зараженої ними тварини. Носіями трихінел є переважно хижі ссавці, а також деякі гризуни, ластоногі, комахоїдні, всеядні домашні та дикі свині. Людина може заразитися, харчуючись свининою чи недостатньо просмаженим або провареним м’ясом інших тварин. Трихіни викликають хворобу трихінельоз, яка характеризується гострим перебігом, гарячкою, мінливими набряками, особливо обличчя, міалгіями і вираженими алергічними проявами. Та – головне, що хвороба нині лікується на основі лабораторної та інструментальної діагностики в стаціонарі. (Квінтесенція тлумачення за статтями із «Української радянської енциклопедії», «Большой советской энциклопедии», «Медичної енциклопедії», «Фармацевтичної енциклопедії». Популярно кажучи: трихіна (з грец. волосяний) – це круглий черв’ячок маленький, личинки якого паразитують у м’язах свиней та інших свійських і дииких тварин (крокодили у нас не водяться, а ведмедів – обмаль!), всеїдних та із недостатньо провареною м’ясною їжею передаються людині, спричиняючи трихінельоз.

          Міністерство сільського господарства США рекомендує піддавати термічній обробці непевне м’ясо свійських тварин.

          Спалахи зараження у Польщі, Франції, Італії були від конини, бо інколи вороні на пастівні їдять мертвих тварин і саме так заражаються.     За даними «Вікіпедії», у світі, й в Україні абсолютно переважають випадки трихінельозу, який спричинює вид Trichinella spiralis, що циркулює у домашніх свиней. Ще два види Trichinella nativa і Trichinella nelsoni можуть достатньо часто спричиняти захворювання у людей в світі, але вони поширені в дикій природі за межами України.

            ІСТОРИЧНА ДОВІДКА. Дослідники геному трихінел стверджують, що вони існували, як окремий вид, ще із середині міоцену (близько 20 млн років тому). Тобто інфікування людей відбувалось у давні часи, що свідчать виявлення личинок збудника у єгипетській мумії (щонайменше 1300 років до н.е.). Ймовірно з цим пов’язані заборони споживання свинини в деяких країнах і релігіях світу як раннє усвідомлення загрози захворювання на трихінельоз. Личинки збудника в діафрагмі 51-річного італійського каменяра, який начебто помер від туберкульозу, вперше виявив у 1835 році відомий в подальшому англійський хірург й патолог Джеймс Педжет, який на той час був 21-річним студентом.. Британський анатом, палеонтолог і зоолог Річард Оуен тоді ж детально описав морфологію паразита, назвавши його Trichina spiralis. У 1859-70 рр. видатний австрійський патолог Рудольф Вірхов, німецький патолог Фрідріх Альберт фон Ценкер та зоолог Рудольф Лейкарт детально вивчили перебіг хвороби, встановили етіологічний зв’язок між трихінелами і тифоподібним захворюванням, виявивши гельмінта в м’язах хворої, що загинула з помилковим діагнозом «черевний тиф», відтворили інвазію експериментально шляхом зараження собаки тваринним м’ясом, яке містило личинки трихінел, описали життєвий цикл гельмінта. (У подробицям можна прочитати в: Zarlenga DS, Rosenthal BM, La Rosa G, Pozio E, Hoberg EP. Post-Miocene expansion, colonization, and host switching drove speciation among extant nematodes of the archaic genus Trichinella. Proc Natl Acad Sci U S A. May 9 2006;103(19):7354-9. Neghina R, Moldovan R, Marincu I, Calma CL, Neghina AM. The roots of evil: the amazing history of trichinellosis and Trichinella parasites. Parasitol Res. Feb 2012;110(2):503-8. Uouy-Camet, Bruschi F. Management and Diagnosis of Human Trichinellosis. FAO/WHO/OIE Guidelines for the Surveillance, Prevention, and Control of Trichinellosis. Trichinellosis.org. Available at.-Paget, Sir James.-Royal College of Surgeons. Retrieved 23 October 2012. Discovery of Trichinella Spiralis.-Архів оригіналу).

            Можна помітити, що саме в цей час у російських газетах й з’явилися вже згадувані повідомлення про т р и х і н у, які й використав Ф.М.Достоєвський. Бо уперше роман опубліковано в 1866 р. у часописі «Русский вестник».

          Талановита українська письменниця і художниця Емма Андієвська (1931 р.н., США) сюрреалістка в книзі «Спокуси Святого Антонія» (Друкарський двір О.Федорова, 2019) написала у ”ВІҐІЛІЇ” ХVІІІ:

Це вічности чи простору трихіни,

Що на межі душі позаникали?”

КОМЕНТАР: 1. Якщо дотримуватися оригіналу навіть за умови метафоричності тексту – то справджувальним є походження зарази – “йде з глибини Азії на Європу”.

  1. Дослідниками не помічено «біснуватість і божевілля» від трихін, зазначених письменником.

3.“Врятуватися в усьому світі могли лише кілька людей, це були чисті та обрані…” – у цих рядках символічного сну Родіона Раскольникова – попередження людству від письменника, докори і надії сумління, філософський підсумок роману: герой усвідомлює згубні наслідки, які мали б для долі культури торжество індивідуалізму, забуття морально-етичних зв’язків між людьми. Філософія добра і прорятунку людини письменника в останні роки апелювала до Бога. Стилістично рядки навіяні Апокаліпсисом, образи якого Ф.Достоєвський наповнює ширшим змістом (Див., зокрема: “Одкровення святого Іоанна Богослова”, гл. 8-17). Декілька віршів Апокаліпсису підкреслено або відзначено Ф.Достоєвським в екземплярі ”Нового Завіту”, що належав йому (ст. 11, гл. 13; ст. 9, гл. 17 та ін.), мисль-мотив яких він і використав у романі.

  • ВИСНОВОК. Є принципова р і з н и ц я між паразитом – т р и х і-

н о ю у сні, тобто організмом, який харчується частинами або життєво важливими продуктами іншого живого організму, людини зокрема, так званого господаря та завдає шкоди, і в і р у с о м – (позаклітинною) внутрішньоклітинною б і о ф о р м о ю, що несе невелику кількість нуклеїнової кислоти: ДНК або РНК і активізується лише після потрапляння в живу клітину.

          Ясна річ, що п р о передбачення Ф.М.Достоєвським саме к о р о н а в і р у с у, збудником якого є SARS-CoV-2, навіть за умови метафоричності, – не може бути і мови, оскільки йдеться лише про трихіни, які викликають трихінельоз (хворобу), що вище описано, із фантазійним домислом письменника про божевілля, різанину людей, пожежі, голод та виживання обраних. Не будемо забувати, що роман «Злочин і кара» є художнім твором, вимисел в якому – це атрибут! А сон є с о н, як художній прийом. Але як ми спостерігаємо нині – коронавірусна (ковідоштамова) пандемія має інший діагноз, симптоматику і наслідки… Хоча, х т о ж його знає, що буде далі!?…

Воістину: Менше знаєш, ліпше спиш!?…

Підготував Валентин БугРим. 22-23.ХІ.2021 р. м.Київ.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *